Микола Васильович Гоголь був народжений у небагатій поміщицькій родині Гоголь-Яновських. Свою освіту майбутній письменник здобув у Ніжинській гімназії вищих наук. Саме там уперше починають виявлятися таланти Гоголя – літературний, художній, акторський.
Літературну популярність Гоголю принесла збірка «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832 рр.), насичена українським етнографічним матеріалом, романтичними настроями, ліризмом та гумором. Повісті із збірок «Миргород» та «Арабески» відкривають реалістичний період творчості Гоголя. Тема приниженості «маленької людини» найповніше втілилася у повісті «Шинель» (1842 р.), з якою пов'язане становлення натуральної школи. Гротескний початок «петербурзьких повістей» («Ніс», «Портрет») набув розвитку у комедії «Ревізор» (постановка 1836 р.) як фантасмагорія чиновницько-бюрократичного світу. У поемі-романі «Мертві душі» сатиричне осміяння поміщицької культури поєдналося з пафосом духовного перетворення людини. Релігійно-публіцистична книга «Вибрані місця з листування з друзями» (1847) викликала критичний лист В. Г. Бєлінського. 1852 року Гоголь спалив рукопис другого тому «Мертвих душ». Гоголь вплинув на утвердження гуманістичних і демократичних принципів у літературі.
