История о девушке, которую родители отправили в изгнание за странную, непонятную для них веру. Вместе с героиней книги читатель учится радоваться в трудных обстоятельствах и противостоять унынию, во всем доверяя Богу. Ее опыт может ободрить многих христиан.

Повести и рассказы словацкой писательницы Кристины Рой (1860–1937) описывают повседневную жизнь простых людей. Очень часто их герои — дети. Ее писательскую манеру отличают искренность и мудрая простота, свойственная евангельской притче. В центре внимания автора находится внутренний мир героев, обретение ими веры в Бога и установление живых, доверительных отношений с Творцом.

Якщо ви думаєте: «У мене все гаразд, мені не потрібна ця книга», — будь ласка, читайте далі. Ніхто не вступає в шлюб, плануючи зазнати невдачі. Так чому ж так поширені розлучення? Як можна зупинити лавину розлучень, які почастішали навіть серед практикуючих християн?

Подружжя, яке святкувало шістдесяту ту річницю весілля, запитали: «Що вам обом подобається робити разом? Чи є у вас якесь хобі або речі, які ви любите … Еще

Все більше людей, які називають себе християнами, настільки зосереджені на кричущих гріхах оточуючого їх світу, що цілковито випускають з уваги необхідність вести рішучу боротьбу з власними, більш «витонченими» та непомітними гріхами.

Книга розглядає більше десятка таких гріхів. Серед них заздрість, гнів, пихатість, невдячність, пожадливість, осуд тощо: сьогодні вони стали «припустимими» у церквах і тому звичними в житті віруючих.

Водночас у свої викриття та попередження автор вплітає послання надії, вказуючи на безмежну милість Євангелія та перетворюючу Божу благодать як засоби досягнення перемоги над нашими «терпимими» гріхами.