Часом нам завдають образи, які повністю виштовхують нас із життєвої колії. Почуваючи себе ображеними, ми гніваємось чи, навпаки, стаємо байдужими до всього. Але що нам менш за все хочеться зробити — це простити тому, хто нас образив, чи хоча б не відчувати зненависті до нього. Іноді нам навіть здається, що простити — це було б помилкою, несправедливістю.
Тяжка образа може бути нанесена людині, яку ви любите. Дружина зачаїла … Show more
в серці образу, якої завдав її чоловікові колега по роботі. «Мені не важко простити людині, яка образила мене, — говорить вона, — однак я відчуваю, що в даному випадку не маю права прощати».
За дрібні образи у повсякденному житті ми часто прощаємо людям і отримуємо пробачення самі. Хтось припустився помилки, яка зупинила працю усієї групи, але ми посміхаємось і продовжуємо працювати. Зауваження подруги образило мене. Вона помічає, що я спохмурніла та принишкла, і зразу ж висловлює мені свій жаль. Я підбадьорююсь. Ми даруємо людям, люди дарують нам.
Але як складаються справи з серйозними образами, що їх не так вже легко забути? Чи маємо ми прощати у таких випадках? Є люди, які знайшли відповідь на це запитання.
Recommend Apple User