Книга «Надзвичайна посвята» присвячена тим, хто вибрав смерть, а не зречення, хто обрав віру, а не страх, і вважав за краще свідчити, а не стояти осторонь. Тим, кого світ був не вартий.
Страждання за віру і мучеництво для звичайної людини асоціюються з християнами минулих століть. Але ми знову і знову переконуємося в тому, що страждати за віру в Христа доводиться і в сучасному світі. Тих, хто піддається гонінням, що … Показати більше
живуть в різних державах з різним суспільним ладом, що належать до різних культур і конфесій, об’єднує надзвичайне посвячення Христу.
Вірні Богу люди, про яких ви дізнаєтеся з книги «Надзвичайна посвята»,— не жертви, а переможці. Одні з них — учні Ісуса, інші — мученики сучасності. Їх гонителі — римляни і румуни, комуністи і мусульмани. Але кожен з них — для нас приклад надзвичайного посвячення Христу. Віра Божих дітей, історії про яких ви знайдете на сторінках цієї книги, перевершила основний людський інстинкт — інстинкт самозбереження.
Яка ж сила робить їх такими надзвичайно присвяченими? — Їхня віра в Господа Ісуса Христа. Поєднані з вірою у Христа і бажанням наблизити Його царство, страждання зміцнюють серце християнина, спонукають його радісно й охоче жертвувати собою, щоб отримати нагороду нетлінну.
На кожен день року для читання призначено одну розповідь, доповнену цитатою з Біблії і висновком, над яким варто поміркувати.
Рекомендує Karina
Автор книги надеется, что Бог использует эту книгу, направляющую нас к Его Книге, для того чтобы наше видение расширилось, а семья преобразилась. Он убежден в том, что Библия — это вдохновенная Богом книга, открывающая Его истину и Его цель относительно нашей жизни. И независимо от того, какая сегодня ваша семья — находитесь ли вы в ожидании своего первенца, воспитываете полный дом детей или готовитесь к внукам, — Бог призывает вас стать дальновидными родителями, дедушками и бабушками.
Рекомендує Karina
Книга «Сила для сражения» посвящена борьбе с сексуальными искушениями, это пятая по счету книга серии «Библейские методы». Автор рассматривает в книге проблему похоти, а также библейские методы преодоления этой чрезвычайно распространенной в наше время проблемы. Первая часть книги, как обычно, помогает читателю мыслить как Бог. Вторая часть, опять напоминает о следовании примеру Христа, а третья — жить по Духу. Кроме … Показати більше
того, эта книга также содержит несколько полезных приложений: практическое применение библейских методов; 35-дневный план изучения Писания; 20 ключевых отрывков для противостояния в сексуальном искушении; принципы молитвы, а также наставления в отношении зависимости от Духа Святого в сферах: смирения, открытости, верности, ответственности и подотчетности.
«Я рекомендую эту книгу как для тех, кто испытывает трудности в своем ежедневном хождении, так и для тех, кто, занимаясь душепопечительством, ищет полезные ресурсы.»
— Д-р Джон Мак-Артур
Рекомендує Karina
Книга Павла Бегичева поможет читателю разобраться в нелёгких вопросах толкования библейских текстов. Обращаясь к первоисточникам, языкам оригинала и историческим материалам, автор с присущим ему чувством юмора развенчивает сложившиеся с течением времени мифы и целые вероучения, возникающие из-за неверного перевода, превратного понимания и недостаточно глубокого изучения контекста популярных мест из Священного Писания.
Книга будет полезна широкому кругу людей, интересующихся вопросами толкования Библии и христианской верой.
Рекомендує Karina
Часом нам завдають образи, які повністю виштовхують нас із життєвої колії. Почуваючи себе ображеними, ми гніваємось чи, навпаки, стаємо байдужими до всього. Але що нам менш за все хочеться зробити — це простити тому, хто нас образив, чи хоча б не відчувати зненависті до нього. Іноді нам навіть здається, що простити — це було б помилкою, несправедливістю.
Тяжка образа може бути нанесена людині, яку ви любите. Дружина … Показати більше
зачаїла в серці образу, якої завдав її чоловікові колега по роботі. «Мені не важко простити людині, яка образила мене, — говорить вона, — однак я відчуваю, що в даному випадку не маю права прощати».
За дрібні образи у повсякденному житті ми часто прощаємо людям і отримуємо пробачення самі. Хтось припустився помилки, яка зупинила працю усієї групи, але ми посміхаємось і продовжуємо працювати. Зауваження подруги образило мене. Вона помічає, що я спохмурніла та принишкла, і зразу ж висловлює мені свій жаль. Я підбадьорююсь. Ми даруємо людям, люди дарують нам.
Але як складаються справи з серйозними образами, що їх не так вже легко забути? Чи маємо ми прощати у таких випадках? Є люди, які знайшли відповідь на це запитання.
Рекомендує Karina
В данной книге автор, рассуждая о поклонении, говорит, что это — не традиции, и намного больше, чем обязанности верующего человека. Истинное поклонение — это встреча с живым Богом.
Для широкого круга читателей.
Рекомендує Karina
Воскресенье или суббота? Этот вопрос занимал уже не одно дитя Божье. Что правильно, что Богу угодно? Основано ли на Священном Писании празднование воскресенья, или же нужно считать нашим праздником субботу?
Адвентисты или субботники очень часто возбуждают этот вопрос. В последнее время они почти везде ведут деятельную пропаганду и беспокоят совесть многих, говоря: «нужно соблюдать субботу, ибо этого требует покорность по отношению к Библии». Умея сопоставлять всевозможные тексты из Библии, они и беспокоят то или другое дитя Божье и даже отвлекают на опасный, запутанный путь субботства. Поэтому, необходимо взяться за этот вопрос, «воскресенье или суббота?» и объяснить его согласно с Библией и историей.
Рекомендує Karina
ЯКА ВІЧНІСТЬ ОЧІКУЄ ВАС?
Що, якби ви довідалися, що є частиною експерименту, у якому наступні 24 години визначать, яким буде залишок вашого життя? Усе, від вашої роботи до району й будинку, у якому ви живете, залежатиме від того, як ви проживете цей день. Що ви зробите із цими 24 годинами? Чи старатиметеся ви щосили, чи просто перечекаєте їх, сподіваючись на краще?
Можливо, ця ідея видасться занадто далекою від … Показати більше
реальності, проте це не так. Насправді вона дуже нагадує вплив сьогоднішніх рішень на долю у вічності.
У книзі «Ведені вічністю» автор Джон Бівер за допомогою разючої алегорії й біблійного тексту малює живу картину, як наше земне життя формує існування у вічності. Життя після останнього вдиху набагато більше, ніж пункт призначення. Не чекайте, допоки стане занадто пізно. Відкрийте зараз, як зробити своє життя повноцінним для цього часу та для вічності.
Рекомендує Karina
«Христиане должны ясно понимать, что вера есть нечто большее, чем просто религия или даже взаимоотношения с Иисусом. Это — завершенное представление о мироустройстве и месте человечества в нем. Если мы не знаем, во что верим, то как мы можем жить по-христиански и тем более отстаивать свою веру? Невежество делает нас духовными калеками.» — Чарльз Колсон
Книга отсылает читателя к корням христианской веры, чтобы дать … Показати більше
ответ на три фундаментальных вопроса: во что верят христиане? почему они верят в это? и почему это действительно важно?
Автор рисует глобальную картину того, как на протяжении двух тысячелетий истории человечества христианская вера была наибольшей двигательной силой в формировании западной цивилизации. Расцвет веры принес странам Старого и Нового Света доминирующую роль на планете, а ее сегодняшний кризис приводит к страшным последствиям распада культуры, столкновения цивилизаций и других проблем современности.
Книга касается главных догматов (утверждений), которые разделяют христиане всех конфессий, и на многих свидетельствах и жизненных примерах — начиная с античной истории до настоящего времени — убедительно показывает, почему верующим следует крепко держаться ортодоксального христианства — веры, раз и навсегда преданной святым.
Рекомендує Karina
Цей твір — конспективний виклад лекцій, які мислитель прочитав у додаткових класах при Харківському колегіумі (почали функціонувати з 1768 р. ; у цьому-таки році Г. Сковороду зараховано на посаду викладача катехізису, хоч сама організація класів розпочалася ще в 1765 р. ). Дослідники відносять написання цього твору до 1768 р., опрацьовано його 1780 р. Загалом це був курс етики. Однак лекції були визнані за такі, що не відповідають ученню церкви, і Сковороду усунули від викладання. Автограф твору не зберігся, існують його три списки. Вперше був надрукований із коротенькою вступною статтею про життя філософа в журн.: Сионский вестник.— 1806.— ч. III. с. 156–179.
Рекомендує Karina