Як я можу простити?

Часом нам завдають образи, які повністю виштовхують нас із життєвої колії. Почуваючи себе ображеними, ми гніваємось чи, навпаки, стаємо байдужими до всього. Але що нам менш за все хочеться зробити — це простити тому, хто нас образив, чи хоча б не відчувати зненависті до нього. Іноді нам навіть здається, що простити — це було б помилкою, несправедливістю.

Тяжка образа може бути нанесена людині, яку ви любите. Дружина зачаїла в серці образу, якої завдав її чоловікові колега по роботі. «Мені не важко простити людині, яка образила мене, — говорить вона, — однак я відчуваю, що в даному випадку не маю права прощати».

За дрібні образи у повсякденному житті ми часто прощаємо людям і отримуємо пробачення самі. Хтось припустився помилки, яка зупинила працю усієї групи, але ми посміхаємось і продовжуємо працювати. Зауваження подруги образило мене. Вона помічає, що я спохмурніла та принишкла, і зразу ж висловлює мені свій жаль. Я підбадьорююсь. Ми даруємо людям, люди дарують нам.

Але як складаються справи з серйозними образами, що їх не так вже легко забути? Чи маємо ми прощати у таких випадках? Є люди, які знайшли відповідь на це запитання.