Оповідання відомої словацької письменниці Христини Рой.

«Навряд чи можна було знайти на всьому білому світі таких друзів, які б так щиро любили один одного, як ці, віддані на виховання та опіку старому пастуху Филині! Звали їх: Петро й Ондрійко. Филина — діти називали його „дядько” — був розумною, доброю й благонадійною людиною. Хоч юним друзям він здавався трохи похмурим. Батьки Петра майже одночасно померли від гарячки, і громада віддала його на прожиття. Так він потрапив на пасовисько, що належало Гемерським, і оселився в дядька Филини — родича його рідного дідуся. Там, у пастушій хижці, хлопчик почував себе щасливим і був у безпеці...»