Богдан Галюк

Скарб

Волею віковічності трьом звичайним підліткам — мені, Юркові Покорському, Михайликові Рихлику та Васькові Колитці судилося разом шукати відповіді на безсмертні питання життя. І хай так багато речей нас різнили (умови виховання та проживання, оточення, стан здоров’я, домашні обов’язки тощо), ми з Михайликом та Васильком мали щось спільне, що поєднало нас назавжди. Спільними були життєві пошуки і таємниця літа 1997 року.

Ця історія почалася давно. А ідея записати її народилася тоді, коли я відчув, що казка дитинства безповоротно зникає із свідомості. Ось і виникло бажання продовжити її, розвіяти туман десятиліть, в якому почала зникати дитяча мрія.

Ця історія цілковито реальна, але водночас і фантастична. Це незабутня розповідь про одне дитяче життя.

І я не хочу, щоб ця пригода з дитинства згубилася серед непотрібного мотлоху на горищі віку, посіріла разом зі старими чорно-білими фотографіями кінця XX століття і розвіялася з густою імлою прийдешніх літ. Вона, як місток, єднатиме нас із майбутніми поколіннями.